боржник


боржник
(той, хто взяв у борг що-н., винен кому-н.), позичальник, винуватець, дебітор бухг.

Словник синонімів української мови. 2014.

Look at other dictionaries:

  • боржник — а/, ч. Одна зі сторін у борговому зобов язанні, яка повинна передати майно, виконати роботу, сплатити борг тощо іншій стороні (кредитору). || Той, хто взяв у борг що небудь, винен кому небудь. •• Неспромо/жний боржни/к боржник, який не в змозі… …   Український тлумачний словник

  • боржник — [боржни/к] ниека/, м. (на) ниеко/в і/ ниеку/, мн. ниеки/, ниек і/ў …   Орфоепічний словник української мови

  • боржник — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • боржник — ника, ч. Пр. Людина, що має борги …   Словник лемківскої говірки

  • Трасат — боржник, який повинен сплатити за переказним векселем …   Міжнародне комерційне право

  • зобов'язання — я, с. 1) Поставлене перед собою завдання, обіцянка, що неодмінно повинні бути виконані. 2) Грошовий позичковий документ. •• Безвідкли/чне зобов я/зання зобов язання, що його можна скасувати лише за згоди кредитора. Безстроко/ве зобов я/зання… …   Український тлумачний словник

  • принципал — а, ч. 1) заст. Хазяїн, начальник. 2) юр. Основна особа (боржник) у борговому зобов язанні. || Юридична особа, від імені якої діє посередник. || Особа, що бере участь в угоді за свій рахунок. 3) Основний, головний боржник у зобов язанні. 4) ірон.… …   Український тлумачний словник

  • борг — у, ч. 1) Те, що взяте в позику; позичене. Влазити у борги. Брати у борг. 2) Сума непогашеного фінансового зобов язання. •• Безнаді/йні борги/ у бухгалтерському обліку – борги, про які відомо, що їх не повернуть. Вну/трішній борг сума коштів, що… …   Український тлумачний словник

  • вексель — я, ч. Борговий документ установленого законом зразка про обов язкову сплату боржником певної суми грошей у вказаний строк. •• Авальо/ваний ве/ксель вексель із банківською гарантією. Ава/нсовий ве/ксель вексель для авансування майбутніх робіт,… …   Український тлумачний словник

  • вексельний — а, е. Стос. до векселя. •• Ве/ксельна гра/ція встановлена відстрочка сплати за векселем. Ве/ксельна дисциплі/на сукупність правил точного виконання вексельних зобов язань. Ве/ксельна мі/тка один з реквізитів переказного векселя, найменування… …   Український тлумачний словник


Share the article and excerpts

Direct link
Do a right-click on the link above
and select “Copy Link”

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.